Фраза touch grass роками жила в інтернеті як глузлива порада людям, які надто довго сидять онлайн. Тепер вона стала назвою психологічного хорору, де «повернутися до реальності» може бути значно складніше, ніж просто закрити ноутбук.
Touch Grass представлений як новий проєкт продюсера Backrooms. У доступному описі ім’я продюсера не назване. Сам Backrooms — великий кіноексперимент із мережевим фольклором — вийшов у США 29 травня 2026 року. Його режисером став Kane Parsons, а серед продюсерів були James Wan, Shawn Levy, Dan Cohen, Dan Levine, Chris Ferguson, Osgood Perkins та інші.
Новий фільм бере не конкретну крипіпасту, а одну з найживучіших цифрових параной — «теорію мертвого інтернету». В її конспірологічній версії значну частину сайтів, постів і реакцій нібито створюють боти та автоматизовані системи, а справжня людська присутність у мережі давно стала меншою, ніж ми думаємо.
У Touch Grass ця ідея отримує героїню й сюжет. Дівчина працює на таємничу корпорацію, що створює ІІ-особистості. Вона відкриває The Feed — прихований світ «під» інтернетом. Там боти, вигадані персонажі й цифрові сліди реальних людей перетворюються на копії, сформовані з їхніх найсокровенніших бажань.
Для хорору це сильний поворот. Зазвичай цифровий двійник лякає схожістю: він говорить вашим голосом, має ваше обличчя й може обдурити інших. Тут копія потенційно небезпечніша, бо вона створена не лише з того, ким людина була, а й з того, ким вона хотіла бути. Це відкриває простір і для трилера про корпорацію, і для історії про спокусу — що робити, якщо штучна версія тебе виявиться переконливішою?
Назва підсилює іронію. Merriam-Webster визначає touch grass як участь у звичайному житті поза онлайном, на противагу цифровим взаємодіям. У розмовній мережевій мові це приблизно «вийди надвір і перестань жити в коментарях». Сам вислів словник фіксує щонайменше з 2016 року.
Тепер фільм перетворює цю побутову фразу на запитання про особистість. Якщо The Feed знає про людину достатньо, щоб зібрати її цифрову копію, то фізичний світ уже не автоматично гарантує справжність. Можна «торкнутися трави» й однаково не знати, яка версія тебе залишилася в мережі.
У доступному синопсисі поки немає режисера, акторського складу та дати виходу Touch Grass. Саме ці деталі мають показати масштаб виробництва. Але концепція вже виглядає як природне продовження нової хвилі інтернет-хорорів: раніше нас лякали порожні цифрові простори, тепер — простори, які навчилися заповнюватися нашими копіями.
