Більш ніж за два десятиліття до прем'єри мультфільму «Думками навиворіт» студії Pixar маловідомий ситком Fox уже запрошував американців у переповнену свідомість свого титульного персонажа. Серіал «Голова Германа» (Herman's Head), який виходив на початку 1990-х, виявився напрочуд близьким за концепцією до пізнішого анімаційного хіта, але орієнтованим на дорослу аудиторію.
Шоу розповідало про Германа Брукса, молодого фактчекера в нью-йоркському журналі, чиї емоції — розум, почуття, пристрасть і тривога — були втілені в окремих персонажах, які жили в його голові. Ці четверо постійно сперечалися між собою, намагаючись вплинути на рішення Германа в повсякденних і робочих ситуаціях. Такий прийом дозволяв глядачам буквально бачити внутрішній конфлікт героя, що було новаторським для телебачення того часу.
Прем'єра серіалу відбулася на каналі Fox у 1991 році, і він протримався три сезони, завершившись у 1994-му. Незважаючи на те, що шоу отримало прихильність критиків і навіть дві премії «Еммі» за видатну роботу оператора в комедійному серіалі, воно так і не здобуло широкої популярності. Після завершення серіал фактично зник з ефірів і довгі роки залишався маловідомим, поступившись місцем у пам'яті глядачів іншим ситкомам тієї епохи.
У головних ролях у «Голові Германа» знімалися Вільям Рагсдейл, Генк Азарія, Джейн Сіббетт, Єн Йорк і Моллі Гейган. Для Азарії, який пізніше прославився роботою в «Сімпсонах», цей проєкт став одним із перших значних кроків у кар'єрі. Серіал вирізнявся не лише оригінальною концепцією, а й гострими діалогами, що висміювали офісне життя, романтичні негаразди та внутрішні сумніви звичайної людини.
Порівняння з «Думками навиворіт», який вийшов у 2015 році, напрошується саме собою: обидва твори використовують ідею персоніфікованих емоцій, що керують поведінкою головного героя. Однак якщо Pixar зосередився на переживаннях дівчинки-підлітка та подав історію у форматі сімейної анімації, то «Голова Германа» адресувався дорослій аудиторії, показуючи будні чоловіка, який намагається балансувати між кар'єрою, дружбою та стосунками.
Попри те, що серіал не отримав такого ж визнання, як пізніший мультфільм, він залишається цікавим прикладом того, як телебачення початку 90-х експериментувало з формою. Для сучасного глядача «Голова Германа» може стати відкриттям — особливо для тих, хто цінує незвичні комедійні рішення та хоче побачити, як виглядала б «Думками навиворіт», якби її створили для дорослих на два десятиліття раніше.
