Іранська балістична ракета Kheibar Shekan стала одним із найпомітніших елементів ракетного арсеналу Тегерана завдяки поєднанню мобільності, твердопаливного двигуна та здатності змінювати траєкторію на завершальній ділянці польоту. Ця зброя привернула увагу військових експертів як приклад сучасної технології, здатної ускладнити роботу систем протиракетної оборони та створити проблему так званого «цінового виснаження» для сторони, що обороняється.

Kheibar Shekan — іранська балістична ракета середньої дальності, представлена Корпусом вартових Ісламської революції (КВІР) у 2022 році. Вона належить до сімейства твердопаливних ракет Fateh і за заявами Ірану має дальність близько 1450 кілометрів. Це дозволяє потенційно вражати цілі на значній частині Близького Сходу, зокрема території за межами безпосередніх кордонів країни. На відміну від старіших іранських ракет із рідинними двигунами, Kheibar Shekan використовує твердопаливну силову установку, що дає кілька переваг: ракети можна довше зберігати в готовому стані, вони потребують менше часу для підготовки до запуску та можуть швидше змінювати позиції після застосування.

Мобільність стала однією з ключових характеристик цієї ракети. За даними відкритих джерел, Kheibar Shekan може запускатися з мобільних пускових установок, що суттєво ускладнює виявлення та знищення комплексів до моменту пуску. Для сучасних ракетних систем саме швидкість розгортання та здатність уникати виявлення є критичними факторами — навіть високоточна ракета має обмежену ефективність, якщо її пускові установки легко виявити та знищити. Аналітики наголошують, що розвиток мобільних ракетних комплексів є частиною ширшої стратегії Ірану: створити систему, яка дозволяє зберігати можливість завдавати ударів навіть за умов активної протидії з боку противника.

Ще однією особливістю Kheibar Shekan є заявлена здатність бойової частини змінювати траєкторію під час завершального етапу польоту. Такі технології можуть ускладнювати роботу систем протиракетної оборони, які розраховані на прогнозований балістичний маршрут. За повідомленнями іранських джерел, ракета оснащена бойовою частиною масою близько 550 кілограмів. Водночас незалежно підтвердити всі заявлені характеристики складно, оскільки значна частина інформації про іранські ракетні системи походить від офіційних заяв Тегерана. Військові експерти зазначають, що навіть сучасні системи протиповітряної та протиракетної оборони не гарантують абсолютного захисту від балістичних ракет, тому держави приділяють значну увагу розвитку засобів раннього попередження та багаторівневої оборони.

Окрім технічних характеристик, аналітиків цікавить співвідношення вартості між засобами нападу та оборони. Іранські ракети Kheibar Shekan створюють проблему не лише через дальність чи маневровість, а й через те, що їхня орієнтовна ціна значно нижча за вартість багатьох західних ракет-перехоплювачів. Точна собівартість Kheibar Shekan не розкривається, однак експерти оцінюють іранські балістичні ракети цього класу як значно дешевші за сучасні американські системи перехоплення. Для порівняння, одна ракета-перехоплювач SM-6 ВМС США може коштувати близько 4–5 мільйонів доларів, а ракета PAC-3 MSE для комплексу Patriot — приблизно 4–6 мільйонів доларів за одиницю. Натомість вартість іранської ракети, за оцінками аналітиків, може бути на порядок нижчою. Це створює проблему «цінового виснаження» протиповітряної оборони: навіть успішне перехоплення кожної цілі може вимагати витрат значно дорожчих боєприпасів. Подібна ситуація вже спостерігалася під час масованих атак із використанням дешевших безпілотників.

У разі масштабного застосування ракет Kheibar Shekan разом із дронами це може створювати додаткове навантаження на запаси перехоплювачів та логістику систем оборони. Саме тому сучасні армії розвивають не лише дорогі ракетні комплекси, а й дешевші засоби протидії — зокрема системи ближнього радіуса дії, засоби радіоелектронної боротьби та лазерні технології. У цьому контексті Kheibar Shekan є прикладом того, як відносно недорога технологія може впливати на стратегічний баланс, змушуючи оборонні структури шукати нові підходи до захисту.

Тим часом геополітичний фон навколо Ірану зазнає змін. Попри майже двотижневі удари по Ірану, адмірал ВМС США Бред Купер, який керує військами на Близькому Сході як глава Центрального командування США (CENTCOM), рекомендував припинити авіаудари в районі Ормузької протоки, оскільки вони досягли межі своєї ефективності. За даними Axios, ця рекомендація разом із порадами інших радників вплинула на рішення президента Дональда Трампа призупинити американські удари по Ірану, надавши Тегерану «простір для дипломатії». Раніше Трамп попереджав, що Вашингтон покладе на Іран відповідальність за будь-які нові атаки єменських хуситів на комерційні судна, і що Тегеран разом із бойовиками зіштовхнеться із жорсткою військовою відповіддю в разі подальшої ескалації.

Таким чином, поєднання технологічних можливостей ракети Kheibar Shekan із ширшим контекстом військово-політичного протистояння в регіоні робить цю зброю важливим елементом сучасних безпекових викликів. Мобільні пускові установки, твердопаливний двигун, маневрова бойова частина та вигідне співвідношення вартості змушують оборонні відомства переглядати підходи до протиракетної оборони та інвестувати в багаторівневі системи захисту, здатні ефективно протидіяти як окремим ракетам, так і масованим ударам.