Внутрішньо переміщені особи в Україні опиняються в пастці між високими цінами на оренду, упередженістю власників житла та недоступними банківськими кредитами. За даними Міністерства соціальної політики, станом на лютий 2026 року в країні обліковано понад 4,6 млн переселенців, хоча Міжнародна організація з міграції оцінює фактичну кількість тих, хто перебуває у стані внутрішнього переміщення, приблизно в 3,7 млн. Більшість із них — жінки та діти, які оселяються переважно у прифронтових та центральних областях, а також у великих безпечних містах, таких як Львів, Київ та Дніпро.

Ринок оренди часто виявляється закритим для переселенців. Дослідження показують, що близько 40% орендодавців сумніваються в платоспроможності внутрішньо переміщених осіб, 32% бояться, що орендарі «зникнуть, не сплативши», а ще частина відмовляє через наявність маленьких дітей. У результаті формується «чорний ринок» оренди із завищеними цінами, короткостроковими договорами та ризиком раптового виселення. Багатодітні сім'ї опиняються в особливо вразливому становищі, оскільки їм потрібна більша площа, а орендодавці часто віддають перевагу «спокійним» одинакам або парам без дітей.

Історія Оксани Костовської, яка пережила руйнування дому, полон окупантів і втечу з немовлям на руках, є яскравим прикладом системної проблеми. Вона стала переселенкою ще у 2014 році, коли росіяни зруйнували її дім у селі біля Донецька. Після переїзду до Маріуполя у 2021 році, будучи вагітною, вона поїхала навідати родичів на окупованій території, де її затримали за допомогу українським військовим. Після допитів її кинули до підвалу, а стрес спровокував передчасні пологи. Жінці вдалося вирватися з полону з маленьким сином на руках.

У 2023 році Оксана з родиною переїхала до Львова, де пошук житла став новим випробуванням. Орендодавці відмовляли не лише через статус внутрішньо переміщеної особи, а й через те, що сім'я багатодітна. «В мене вже просто опускалися руки. Через знайомих ми навіть ходили, також на телебачення. Я також піднімала це питання у соцмережах. По статистиці, це побачило 120 тисяч, але із цих 120 тисяч людей ніхто не запропонував, наприклад, якусь житлову допомогу», — розповідає жінка. Допомога прийшла несподівано: на дитячому майданчику до неї підійшли мами однокласників її старшого сина, які за кілька годин допомогли знайти квартиру завдяки «сарафанному радіо». Однак власники попередили, що житло надається тимчасово — до закінчення війни або повернення господарів з-за кордону.

Банківське кредитування для внутрішньо переміщених осіб також ускладнене. Для отримання іпотеки потрібні стабільний офіційний дохід, кредитна історія та перший внесок, яких у багатьох немає через втрату майна та роботи на війні. Державна програма «єОселя» пропонує пільгові ставки (3% або 7%) та додаткові компенсації для переселенців, зокрема до 70% першого внеску з обмеженнями та часткове покриття платежів у перший рік. Можна комбінувати цю програму з «єВідновленням» — компенсацією за зруйноване або пошкоджене житло. Для переселенців з тимчасово окупованих територій умови дещо гнучкіші, однак на практиці скористатися цими інструментами можуть далеко не всі.

Субсидія на оренду житла для внутрішньо переміщених осіб, яку запустила держава, частково компенсує вартість, але не вирішує проблему нестачі пропозицій і не гарантує довгострокової стабільності. Багатодітні матері, які часто втратили годувальника або не мають стабільної роботи, залишаються за бортом цих програм. Держава також надає щомісячну допомогу на проживання: 2000 грн для дорослих та 3000 грн для дітей, але цих коштів недостатньо для покриття орендної плати в умовах зростання цін.

Попри всі труднощі, Оксана Костовська не втрачає віри. На новому місці вона знайшла хобі, яке приносить хоч якийсь прибуток і сенс: створює патріотичні прикраси з орнаментами регіонів України. Однак найбільша її мрія — колись мати власне житло. Її історія віддзеркалює системну проблему, з якою стикаються мільйони переселенців: навіть за наявності державних програм, реальний доступ до житла залишається обмеженим через бюрократичні перепони, дискримінацію та економічні бар'єри.