Новий прем'єр-міністр Великої Британії Енді Бернем заявив, що не перевозитиме свого собаку Акселя до офіційної резиденції на Даунінг-стріт, 10, оскільки вважає, що пес «не поладнав би з Ларрі» — відомим котом, який уже понад десять років мешкає в урядовому комплексі. Таке рішення Бернем пояснив бажанням уникнути стресу для обох тварин та зберегти спокійну атмосферу в резиденції.

Ларрі, якого часто називають «головним мишоловом уряду», оселився на Даунінг-стріт ще 2011 року, коли його взяли з притулку для котів. Відтоді він пережив зміну кількох прем'єр-міністрів, зокрема Девіда Кемерона, Терезу Мей, Бориса Джонсона, Ліз Трасс, Ріші Сунака та Кіра Стармера. Кіт здобув величезну популярність серед британців та журналістів, часто з'являючись на фотографіях біля дверей резиденції або прогулюючись вулицею. Його навіть називали «найвпливовішим котом Британії» через те, що він став символом урядової стабільності.

Аксель, собака породи лабрадор, супроводжував Бернема ще з часів його роботи на посаді мера Манчестера. Бернем неодноразово згадував пса в соціальних мережах, публікуючи світлини з прогулянок. Однак після перемоги на виборах і переїзду до Лондона політик зважив усі ризики. «Аксель — чудовий пес, але він дуже енергійний і може ненароком злякати Ларрі. Ми не хочемо порушувати звичний ритм життя кота, який уже став частиною національної спадщини», — цитують Бернема британські ЗМІ.

За словами оглядачів, це рішення викликало схвалення серед прихильників тварин у Британії. Користувачі соціальних мереж активно обговорюють «дипломатичний підхід» прем'єра, порівнюючи його з попередниками. Дехто жартує, що Ларрі фактично має право вето на перевезення інших тварин до резиденції. Водночас деякі експерти з етикету зазначають, що такий вчинок демонструє повагу до історії та традицій Даунінг-стріт.

Попередні прем'єри також мали домашніх улюбленців, але не завжди вдавалося уникнути конфліктів. Наприклад, під час перебування Бориса Джонсона на посаді його собака Діллін неодноразово ставав героєм новин, а стосунки між котом Ларрі та іншими тваринами в резиденції часто привертали увагу преси. Однак жоден з попередніх прем'єрів не приймав публічного рішення на користь кота.

Бернем також зазначив, що Аксель залишиться в Манчестері під опікою родини, і він планує регулярно його відвідувати. «Це не прощання, а лише тимчасовий переїзд. Аксель завжди буде частиною нашої сім'ї, але Ларрі заслуговує на спокійне старіння», — додав політик. Варто зазначити, що Ларрі вже немолодий — йому близько 15 років, що за котячими мірками відповідає похилому віку.

Історія з котом Ларрі та собакою Акселем швидко стала вірусною в інтернеті. У коментарях люди хвалять Бернема за чуйність, а деякі навіть пропонують надати Ларрі офіційний статус «охоронця резиденції» або «посла добробуту тварин». Представники громадських організацій із захисту тварин також позитивно оцінили таке рішення, назвавши його прикладом «відповідального ставлення до домашніх улюбленців у вищих ешелонах влади».

Таким чином, Енді Бернем продемонстрував несподівану рису характеру, яка, можливо, стане частиною його політичного іміджу: здатність до компромісу навіть у таких, здавалося б, дріб'язкових питаннях. Хоча британська преса часто називає котів і собак «політичними інструментами», цей випадок показує, що іноді особисті рішення можуть мати набагато більший резонанс, ніж офіційні заяви.