В Україні дедалі частіше спостерігається феномен, коли ініціатива в соціальних мережах і мирні зібрання громадян на площах міст впливають на державні рішення швидше, ніж традиційні парламентські механізми. Це явище, яке експерти називають ветеранським лідерством, демонструє зміну суспільної довіри: українці все більше прислухаються до голосу ветеранів, аніж до політиків.
Останній приклад — акції протесту, що відбулися в Києві, Львові, Дніпрі та інших містах. Їх ініціював бойовий медик батальйону «Вовки Да Вінчі» Дмитро Козятинський, випускник Програми ветеранського лідерства, яку реалізує Рух ЧЕСНО спільно зі Школою публічного управління Українського католицького університету. Козятинський не обіймає високих посад і не був у політиці, але має репутацію людини з чіткою громадянською позицією та бойовим досвідом.
Цьогорічні протести стали продовженням подій 2025 року, коли Козятинський закликав громадян вийти на захист незалежності Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Тоді люди також вийшли на вулиці з картонними плакатами, демонструючи незгоду з діями влади. Це свідчить не про силу однієї людини, а про втрату державою формату діалогу з громадянами, зазначають спостерігачі.
Після протестів з'явилися занепокоєння, що «вулиця керує війною» або що натовп обирає Головнокомандувача. Однак, як наголошує лідерка Руху ЧЕСНО Віта Думанська, мирні люди з картонними плакатами не диктують правила і не блокують установи. Вони лише реалізують своє право не погоджуватися з рішеннями, які держава ухвалює від їхнього імені. Здатність системи витримати такий сигнал і врахувати його є ознакою міцності демократії, а не слабкості.
Проблема полягає не в тому, що люди виходять на вулиці, а в тому, що інших шляхів достукатися до влади в них не залишилося. Довіра до ветеранської спільноти в Україні стабільно висока вже кілька років поспіль і перевищує довіру до політичних партій, парламенту, уряду та окремих політиків. Це підтверджують соціологічні дослідження, які фіксують високий рівень суспільної підтримки ветеранів.
Ветеранське лідерство, однак, не обмежується лише протестною активністю. Випускники програм ветеранського лідерства працюють у місцевих радах, громадських організаціях, бізнесі та експертних середовищах. Вони вирішують конкретні проблеми своїх громад, формують локальні ветеранські програми, беруть участь у реформуванні медичної системи, місцевих бюджетів, політики зайнятості, реабілітації та реінтеграції сотень тисяч людей, які повернуться з війни.
Важливо розуміти, що ветеранське лідерство ширше за політичне представництво. Розмова про ветеранів у політиці часто зводиться до мандатів, списків і виборів. Однак мандат — це лише один з інструментів впливу, і не завжди найефективніший. Ветерани, які бачили ціну неправильних рішень на фронті, можуть бути амбасадорами змін не лише в критичні моменти, а й у щоденній роботі.
Рух ЧЕСНО працює з ветеранською спільнотою вже третій рік. За цей час стало очевидно, що багато ветеранів готові братися за зміни негайно, вважаючи це продовженням тієї ж роботи, яку вони виконували на фронті. Питання не в тому, чи є в Україні ветеранські лідери — їх багато. Важливо, чи готова держава з ними працювати та використовувати їхній потенціал для розв'язання нагальних суспільних проблем.
Таким чином, ветеранське лідерство стає не просто суспільним явищем, а важливим чинником формування нової політичної культури в Україні. Воно демонструє, що довіра до людей з бойовим досвідом може стати основою для ефективних реформ і зміцнення демократичних інституцій, якщо держава навчиться чути їхній голос і враховувати їхні пропозиції.



