Масштабний прорив мігрантів до іспанського міста Сеута в Північній Африці обернувся для Європейського Союзу політичною кризою, яка замість єдності продемонструвала глибокі розбіжності між країнами-членами. Подія, що сталася наприкінці липня, виявила слабкі місця спільної міграційної політики та показала, як потоки людей можуть використовувати як інструмент гібридного тиску на Європу.

У четвер, 30 липня, великі групи громадян Марокко фактично прорвали кордон і потрапили до іспанського ексклаву Сеута, розташованого на африканському узбережжі. Протягом доби їхня кількість сягнула близько 60 тисяч осіб — це справжня катастрофа для міста, населення якого становить приблизно 85 тисяч. Іспанський уряд назвав подію порушенням суверенітету та направив до анклаву військові та поліцейські підрозділи.

Реакція країн ЄС виявилася розрізненою. Франція оголосила про перекидання сил на франко-іспанський кордон. Данія та Чехія запропонували призупинити участь Іспанії в Шенгенській зоні, аби мігранти не поширилися далі територією Союзу. Італія, своєю чергою, заявила про одностороннє призупинення дії Шенгенської угоди з Іспанією, хоча з юридичної точки зору такий крок неможливий. Крім того, Сеута, попри те що є територією Іспанії, до Шенгенської зони не входить.

Згодом лідери 22 з 27 країн ЄС підписали спільний лист, у якому наголосили на неприпустимості неконтрольованого перетину кордонів та використання міграції як інструменту гібридного впливу. Підписанти застерегли, що такі дії делегітимізують спільну міграційну політику Союзу, та закликали швидше задіяти інструменти ЄС, зокрема прикордонне агентство Frontex.

Прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес особисто прибув до Сеути, щоб взяти ситуацію під контроль. За офіційними даними, упродовж 48 годин кризу практично вдалося вирішити, більшість нелегалів видворили, а безпекову ситуацію відновили. Водночас Санчес надіслав листа до Єврокомісії, висловивши невдоволення тим, що колеги в кризовий момент поспішили «ізолювати» Іспанію, а не запропонували допомогу. Він також послався на дані Frontex, згідно з якими через Іспанію до ЄС потрапляє вдвічі менше нелегалів, ніж через Італію, при тому що Іспанія — єдина країна Союзу, що має сухопутний кордон з Африкою.

І Брюссель, і Мадрид закликали якнайшвидше скликати позачергову відеоконференцію міністрів внутрішніх справ держав-членів. Зустріч має виробити спільну реакцію на подібні інциденти та чітко показати, що моніторинг зовнішніх кордонів — це спільна відповідальність усіх країн ЄС, а не лише тих, що на передовій.

Пояснюючи причини прориву, Санчес звинуватив мафіозні групи, які займаються перевезенням людей, у поширенні недостовірної інформації про рішення Верховного суду Іспанії. У червні суд постановив, що уряд не може негайно висилати мігрантів, які намагаються дістатися морем до іспанських територій в Африці. Однак, за словами прем'єра, це рішення люди хибно витлумачили як заборону депортацій, хоча насправді воно впливає лише на терміни.

Утім, рішення суду не пояснює поведінки марокканської сторони, яка в один момент припинила контролювати кордон. За свідченнями очевидців, яких цитує The New York Times, марокканські поліцейські не затримували людей, а навпаки, вказували їм шлях у бік Сеути зі словами «ідіть сюди». Деякі іспанські медіа навіть стверджували, що серед мігрантів могли бути агенти марокканських спецслужб.

Іспанія вже тривалий час звинувачує Марокко у використанні міграційних потоків як інструменту політичного тиску. Подібну тактику неодноразово застосовували й інші сусіди Європейського Союзу, зокрема Туреччина та Білорусь. Так званий міграційний шантаж стає звичною практикою для режимів, які прагнуть отримати політичні чи економічні поступки від Брюсселя.

Криза в Сеуті завершилася так само швидко, як і почалася, однак вона засвідчила, що ЄС досі не має дієвих механізмів протидії гібридним загрозам. Відсутність єдності у відповідь на однотипні виклики лише посилює позиції противників блоку, зокрема Кремля, який уважно стежить за внутрішніми конфліктами в Європі та використовує їх у власних інтересах.