На фото Patriot зазвичай видно великі пускові установки, контейнери й ракети. Але нинішня суперечка між американськими чиновниками крутиться навколо деталі, яку поруч із цим комплексом легко не помітити. The Telegraph називає нею PAC-3 Ka-Band Active Radar Seeker — компактну радіолокаційну головку Boeing, що працює всередині перехоплювача.
Її роль починається тоді, коли ракета вже наблизилася до цілі. Seeker виявляє і супроводжує загрозу та передає дані системі наведення. PAC-3 використовує принцип hit-to-kill, тобто має фізично зіткнутися з ціллю. Коли мова про балістичну ракету, яка рухається на величезній швидкості, фінальна точність важить більше, ніж розмір самого сенсора.
8 липня Дональд Трамп пообіцяв Володимиру Зеленському, що США дадуть Україні право виробляти Patriot. Звучало просто, але технічно це могло означати кілька різних сценаріїв. Можна збирати ракети з комплектів, робити частину компонентів або намагатися повторити повний виробничий цикл. Останній варіант потребує доступу до значно більшої кількості секретної документації.
The Telegraph пише, що саме повна передача seeker викликає найбільший страх у Вашингтоні. Американські посадовці мають вирішити, хто на заводах бачитиме креслення, програмне забезпечення і процедури тестування. Росія роками полює за західними військовими технологіями, а українські виробничі об'єкти одночасно перебувають під ризиком ракетних і кібератак.
Через це місце майбутнього заводу теж стало частиною історії. Виробництво в Україні логічне з погляду незалежності, але воно одразу потрапляє в список пріоритетних цілей Москви. The Telegraph повідомляє, що обговорюється Німеччина або інша країна Європи. Там ризик фізичного знищення нижчий, хоча ліцензійна схема стає складнішою.
Як швидко це може запрацювати? Не за кілька місяців. AP у липні наводила оцінку щонайменше 18–24 місяців до пілотної лінії навіть якщо компоненти надходитимуть готовими. Японія домовилася про ліцензійне виробництво PAC-3 у 2005 році, а перший успішний тест ракети, зібраної в країні, пройшла у 2008-му. Виробничі секрети й сертифікація завжди гальмують швидше, ніж політичні заяви.
Цікаво, що з боку Boeing браку деталей не очікується. Компанія у квітні оголосила семирічний план потрійного збільшення виробництва seeker і вже вклала понад 200 мільйонів доларів у майданчик у Гантсвіллі. Тому маленький радар одночасно є і вузьким місцем, і компонентом, випуск якого різко зростає. Майбутній компроміс може бути дуже практичним: американські seeker, європейське або українське складання і поступове розширення того, що Київ здатен виробляти сам.
