Природні геологічні особливості можуть стати надійнішим захистом для ядерної зброї, ніж найсучасніші інженерні укріплення. Іранський підземний ядерний об'єкт, споруджений під горою Пікакс (Кух-е Коланг Газ Ла), використовує унікальні властивости місцевих вулканічних порід, які здатні суттєво знизити ефективність навіть найпотужніших протибункерних бомб США. Про це свідчить дослідження, опубліковане в науковому віснику SciAM.

Гора Пікакс, що здіймається на майже 1610 метрів над рівнем моря, розташована за 220 кілометрів на південь від Тегерана. Вона сформувалася мільйони років тому внаслідок зсуву тектонічних плит. Головною захисною особливістю цього масиву є його геологічна структура: вапнякові відкладення гори пронизані андезитом — надзвичайно твердою вулканічною породою, яка здатна витримувати тиск від 145 до 296 мегапаскалів, що еквівалентно понад 1400–2900 атмосфер. За своєю структурою андезит подібний до порід вулкана Сент-Геленс у США. За оцінками Інституту науки та міжнародної безпеки (ISIS), підземний комплекс розташований на глибині щонайменше 100 метрів під поверхнею гори.

Загрози застосування найпотужніших американських протибункерних бомб GBU-57 викликають раціональні сумніви у військових аналітиків. За наявними даними, ці боєприпаси вагою понад 12 тонн здатні пробивати лише близько 7,9 метра породи середньої міцності. Це робить їх неефективними проти центрифуг для збагачення урану, якщо вони розташовані на заявленій глибині під андезитовим щитом.

Будівельні роботи під горою Пікакс розпочалися орієнтовно у 2020 році. Об'єкт розглядають як заміну комплексу збирання центрифуг у Натанзі, який зазнав пошкоджень унаслідок диверсії. Старший науковий співробітник Вашингтонського інституту близькосхідної політики Фарзін Надімі зазначає, що з міркувань безпеки Тегеран прагне концентрувати майбутнє збагачення урану та збройні розробки в єдиному максимально захищеному місці. На його думку, гора Пікакс є найлогічнішим кандидатом на цю роль.

Водночас в ISIS підкреслюють, що точні терміни введення комплексу в експлуатацію залишаються невідомими. Аналітики піддають сумніву доцільність потенційних авіаударів по «практично неприступній горі», де повноцінний ядерний об'єкт може ще навіть не функціонувати. Така ситуація ставить під питання ефективність військових сценаріїв, які розглядаються західними країнами для стримування іранської ядерної програми.

Отже, іранський ядерний об'єкт під горою Пікакс демонструє, як природні геологічні умови можуть стати потужним стратегічним чинником у сучасному військовому протистоянні. Поєднання глибокого залягання, твердих вулканічних порід і складного рельєфу робить цей комплекс одним із найзахищеніших у світі, змушуючи військових аналітиків переглядати ефективність наявних засобів ураження.