Науковці з Університету штату Мічиган виявили серйозну вразливість штучного інтелекту, яка може поставити під загрозу майбутні місії з пошуку позаземного життя. Дослідники з'ясували, що алгоритми ШІ схильні помилково класифікувати неживі об'єкти як живі організми, що може призвести до хибнопозитивних результатів під час дослідження інших планет.

Як повідомляє видання Space, головна проблема криється в роботі нейромереж із так званими «позарозподільними» зразками — об'єктами, які відрізняються від даних, на яких навчали алгоритм. Обчислювальний біолог Крістоф Адамі зазначає, що ШІ надзвичайно легко ввести в оману. Він визначає життя через його здатність кодувати й відтворювати інформацію. Оскільки біологія на інших планетах може кардинально відрізнятися від земної, космічні апарати покладатимуться саме на такі універсальні маркери.

Для перевірки надійності алгоритмів Адамі та його колега Анкіт Гупта провели масштабний експеримент із використанням комп'ютерної платформи Avida. Ця програма моделює цифрові організми у вигляді програмного коду, який здатен мутувати, самовідтворюватися та змагатися за процесорний час. Тестування тривало три місяці із залученням 1000 паралельних комп'ютерів. Перед ШІ поставили завдання відрізнити цифрові організми з властивостями життя від неживого коду.

Спочатку алгоритму надали послідовності, що імітували випадковий набір молекул. Потім вчені поступово змінювали структуру коду, спостерігаючи за рівнем «впевненості» нейромережі. За допомогою точкових коригувань дослідникам вдалося повністю обдурити штучний інтелект, змусивши його визнати неживу програму повноцінним живим організмом.

Виявлена вразливість становить пряму загрозу для майбутніх космічних місій. Роботи та марсоходи, оснащені ШІ, можуть видавати хибнопозитивні результати, що призведе до марної витрати ресурсів і часу на дослідження об'єктів, які насправді не мають жодного стосунку до позаземного життя. Науковці наголошують на необхідності вдосконалення алгоритмів, аби уникнути таких помилок.

Дослідження підкреслює, що сучасні моделі машинного навчання, попри свою потужність, все ще мають суттєві обмеження. У контексті пошуку життя у Всесвіті, де зразки можуть бути абсолютно незнайомими, покладатися виключно на ШІ без додаткових перевірок ризиковано. Результати роботи мічиганських учених змушують переглянути підходи до проектування детекторів життя для майбутніх експедицій на Марс, супутники Сатурна та інші небесні тіла.