Астрономи з Каліфорнійського університету в Ірвайні суттєво переглянули класифікацію екзопланети GJ 3378b, яку раніше вважали непридатною для життя газовою кулею. Нові високоточні спостереження показали, що її маса становить лише 2,3 маси Землі, а не 5,3, як вказували первинні розрахунки. Це кардинально змінює статус об'єкта: тепер він належить до класу кам'янистих суперземель із твердою поверхнею, що є ключовою умовою для розвитку живих організмів. Дослідження опубліковане у престижному науковому журналі The Astrophysical Journal.
Екзопланету виявили у 2024 році біля зірки-червоного карлика GJ 3378, розташованої в сузір'ї Жирафа на відстані 25 світлових років від Сонячної системи. За космічними мірками це зовсім поруч, що робить GJ 3378b одним із найперспективніших об'єктів для досліджень у межах так званого сонячного сусідства. Первинні дані вказували на масу близько 5,3 маси Землі, що є критичною межею: об'єкти з такими параметрами зазвичай виявляються міні-Нептунами — газовими кулями з густою атмосферою та нищівним тиском, де немає твердої поверхні.
Команда дослідників провела серію додаткових спостережень за допомогою наземних і космічних інструментів, фіксуючи мінімальні коливання зірки, викликані гравітаційним тяжінням планети. Завдяки новим вимірюванням масу вдалося уточнити до 2,3 маси Землі. Крім того, вчені перерахували тривалість року на планеті: повний оберт навколо зірки вона здійснює за 21,45 дня, а не за 24,73 дня, як вважалося раніше.
Попри те, що орбіта GJ 3378b пролягає значно ближче до своєї зірки, ніж земна до Сонця, планета не випалюється радіацією. Червоні карлики значно менші, холодніші та тьмяніші за наше світило, тому їхня «зона проживання» розташована впритул до самої зірки. Суперземля отримує близько 90% тієї кількості тепла та випромінювання, яке Земля отримує від Сонця, а її траєкторія пролягає чітко всередині безпечної зони, де температурні умови дозволяють воді залишатися у рідкому стані.
Однак науковці закликають не поспішати з висновками про повну заселеність планети. Правильна температура на орбіті ще не гарантує наявність океанів на поверхні. Будь-яка рідина миттєво випарується у вакуумі космосу, якщо планета позбавлена захисної газової оболонки. Наразі астрономи не мають технічної можливості дізнатися, чи є у GJ 3378b власна атмосфера.
Маленькі зірки-червоні карлики бувають вкрай нестабільними. Вони регулярно генерують потужні спалахи та викиди корональної маси, які здатні повністю «випалити» і здути повітряний шар із планет, що розташовані занадто близько. GJ 3378b перебуває прямо на межі так званої космічної берегової лінії — умовної межі, за якою зоряний вітер знищує атмосферу. Остаточну відповідь на запитання щодо наявності повітря та ознак життя вчені зможуть отримати лише після запуску великих космічних обсерваторій наступного покоління.
Відкриття робить GJ 3378b найперспективнішим об'єктом для пошуку позаземного життя серед найближчих до нас зоряних систем. Подальші дослідження будуть зосереджені на вивченні її атмосфери за допомогою нових телескопів, які мають запрацювати в найближчі роки.
