Росія готувала відрив Криму від України протягом десятиліть, застосовуючи економічний тиск, вербування місцевих еліт та інформаційну ізоляцію півострова. Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів колишній заступник голови Головного управління розвідки Міноборони України генерал Ілля Павленко. За його словами, перша спроба захопити Крим відбулася ще 1994 року, задовго до подій 2014-го.
Тоді Росія намагалася привести до влади на півострові свого ставленика Юрія Мешкова, кандидатуру якого просунули на пост президента Криму. Як зазначив Павленко, за лаштунками цієї кампанії стояли російські спецслужби, які диктували Мешкову популістські обіцянки — дешевий газ і заміну гривні на рубль. Українській контррозвідці вдалося нейтралізувати цю спробу без жодного пострілу, а Мешкова згодом евакуювали до Росії силами Чорноморського флоту РФ.
Однією з ключових стратегічних помилок, на думку генерала, стало підписання Харківських угод за часів президентства Віктора Януковича. В обмін на знижку на газ Україна надала Росії легальну можливість нарощувати військову присутність на півострові під приводом «антитерористичних навчань». Павленко оцінив реальну вартість тієї газової знижки майже в 3 мільярди доларів. «Ось так дешево ми продали Крим», — наголосив він, додавши, що ці угоди стали «троянським конем», який дозволив Росії модернізувати озброєння, завезти спецпризначенців та підготувати інфраструктуру для майбутньої анексії.
Павленко також підкреслив, що перші спроби відірвати Крим від України відбулися ще за часів президента Росії Бориса Єльцина, задовго до приходу Володимира Путіна. «Путін просто зняв маску», — так генерал описав різницю між двома російськими лідерами, наголосивши, що імперський світогляд у Кремлі залишався незмінним. Як приклад він згадав, що вже будучи приватною особою, Єльцин просив у кримської влади ділянку землі під дачу — саме так, за словами Павленка, Росія діяла, коли не могла забрати силою: намагалася хоча б випросити.
Генерал виокремив три основні інструменти впливу Москви на Крим. Перший — інформаційна ізоляція: супутникові канали, радіо та газети на півострові були переважно російськими, що ізолювало Крим від українського інформаційного простору. Другий — економічний тиск: російські банки видавали пільгові кредити, а «Газпром» контролював постачання газу за низькими цінами, створюючи ілюзію кращого життя з Росією. Третій — вербування та фінансування: Москва роздавала російські паспорти, фінансувала проросійські партії та створювала «загони самооборони» з колишніх військових.
За словами Павленка, Крим не може довго існувати автономно без України, саме тому Росія поспішила побудувати Керченський міст, розуміючи вразливість півострова без прямого сполучення з материковою Росією. Генерал також проаналізував нинішню блокаду півострова як частину стратегічного тиску на агресора, підкресливши важливість західної допомоги для перемоги у війні. За його даними, українська розвідка мала інформацію про плани Росії протягом багатьох років, а відсутність рішучих дій свого часу зіграла на руку Москві.
Раніше ексзаступник голови ГУР пояснював, чому не можна залишати Крим під контролем РФ. На його думку, якщо півострів залишиться російським плацдармом, це означатиме не завершення війни, а лише паузу перед її наступним етапом. Також повідомлялося, що подальша ізоляція окупованого півострова та позбавлення російських військ пального й електрики може змусити Кремль почати переговори або вивести армію.