Кілька років тому це був звичайний пост у Telegram. Сьогодні він може коштувати місця у виборчому бюлетені. У Росії перед вересневими виборами до Держдуми цифровий слід політиків — старі фотографії, репости, посилання на відео — дедалі частіше стає матеріалом для адміністративних справ про «екстремістську символіку». За підрахунком Novaya Gazeta Europe, який 20 липня навела Meduza, щонайменше 21 політик зіткнувся з такими звинуваченнями і через них не може брати участь у виборах. Чотирнадцять із них — представники «Яблока», четверо — КПРФ, один — «Справедливої Росії», двоє — незалежні. The Telegraph 8 серпня написав, що кількість зросла до щонайменше 23, але ця новіша цифра не має достатнього незалежного підтвердження у відкритих первинних матеріалах. Найчастіше мова йде про контент, пов’язаний з Олексієм Навальним: його фотографії, символіку проєктів або відео з похорону. У 18 із 21 документованого випадку штрафи були мінімальними — 1 000–2 000 рублів. Але за російським законодавством навіть такий штраф за відповідною статтею автоматично означає рік без права балотуватися. Голова «Яблока» Микола Рибаков став одним із найвідоміших прикладів. Він опублікував допис зі співчуттям після смерті Навального. Суд побачив у ньому заборонену символіку й оштрафував політика на 1 500 рублів. 28 липня Верховний суд РФ залишив рішення без змін. Тобто одна публікація, створена як реакція на смерть опозиціонера, закрила лідерові партії шлях до виборів. Олександр Шишлов отримав такий самий штраф через репост інтерв’ю, зроблений у Telegram у 2023 році. Судова система повернулася до цього цифрового архіву через кілька років, а 15 липня Санкт-Петербурзький міський суд відхилив апеляцію. Партія заявляє, що щонайменше 13 її членів уже покарані за «демонстрацію екстремістської символіки». Борис Надєждін показує ще один рівень цифрового ризику. Його оштрафували на 1 000 рублів не за власну фотографію Навального в каналі, а за посилання на чуже відео, де таке зображення з’являлося. Раніше Надєждіна внесли до реєстру «іноземних агентів». Разом ці рішення зробили неможливою його участь у думських виборах. Ця історія виходить за межі теми конкретної соцмережі. Вона показує, як інтернет-пам’ять працює в авторитарному середовищі. Контент не зникає, а його правове значення може змінитися заднім числом. Те, що в момент публікації сприймалося як політичний коментар, згодом стає доказом у справі з прямим виборчим наслідком. Паралельно діють набагато жорсткіші репресивні механізми. У червні заступника голови «Яблока» Максима Круглова засудили до семи років колонії через дописи про загибель цивільних в Україні. Amnesty International назвала вирок частиною ширшого тиску на партію. The Times повідомила про вісім членів «Яблока» за ґратами. При цьому федеральний список партії залишається в грі. 29 липня ЦВК РФ одноголосно зареєструвала 269 кандидатів «Яблока». Тому твердження, що Верховний суд РФ має зараз зняти всю партію з виборів, не підтверджується. Верховний суд розглядав персональну справу Рибакова. Регіональні списки можуть мати окремі проблеми: у Санкт-Петербурзі партії відмовили в реєстрації списку до міського парламенту. The Telegraph серед прикладів згадує також випадок із фотографією у футболці райдужних кольорів. Незалежно перевірити цей конкретний епізод нам не вдалося, тому він залишається атрибутованою деталлю британського матеріалу, а не підтвердженим фактом. Натомість великий масив справ із фотографіями Навального документований кількома джерелами. Для цифрової культури висновок тривожний: межа між особистою публікацією та політичним доказом стає дедалі тоншою. У російській кампанії 2026 року вирішальними можуть бути не тільки телевізійні дебати і програми партій, а й те, що кандидат натиснув «репост» кілька років тому.