Серіал «Файтленд» зазвичай атакує глядача з перших хвилин, але четверта серія під назвою «Захищайся завжди» працює зовсім інакше. Насильства тут усе ще багато — сцена починається з мирної класичної музики в російській лазні, а вже за пів хвилини перетворюється на перестрілку. Однак цього тижня на перший план виходить не екшн, а емоції. Уперше глядачі бачать м'якший і вразливіший бік головних героїв.
Зік, який зазвичай поводиться гучно, безрозсудно й запально, нарешті опускає маску. Коли він зізнається, що ніхто не цінує того, що він робить для родини, йому справді починаєш співчувати. Батько й сестра постійно критикують його, і вперше видно, наскільки переможеним він почувається. Зік сам створює багато своїх проблем, але під усією цією бравадою явно ховається щось глибше.
Дюк переживає власний емоційний момент, коли нарешті знову одягає рукавиці. Під час спарингу з Джеєм видно, як добре йому повертатися на ринг. На мить він виглядає абсолютно щасливим. Але привиди минулого змінюють настрій: Дюк чує голос Калвіна, свого покійного брата й колишнього кутового, який підбадьорює його так само, як колись. Це перетворює й без того зворушливий момент на щось набагато глибше.
Газзер теж демонструє несподівану ніжність, дістаючи фотоальбом зі шматочками життя Дюка. Він зберіг усе: від дитячих світлин до газетних статей про кар'єру сина. Напруга між ними нарешті не така важка, і Дюк виглядає щиро зворушеним, коли батько гортає сторінки й із гордістю говорить про нього. Ці моменти дають те, чого раніше бракувало серіалу, і роблять цю серію однією з найсильніших у сезоні.
Проблема в тому, що, відкриваючись емоційно, Дюк стає дедалі необережнішим. Вісім років він провів у в'язниці, плануючи помсту Кінгслі. На початку сезону кожен його крок був прорахований. Навіть коли план був небезпечним, відчувалося, що він точно знає, що робить. Тепер ця дисципліна зникає. Плани змінюються — це очікувано. Але Дюк діє більше зі сліпої люті, ніж зі стратегії, і дрібні помилки починають накопичуватися.
Дюк і Зік одягають маски під час нападу на російську лазню, але Дюк потім залишає свою просто на виду, де її може побачити Кім. Навіть дізнавшись, що вона підприкрита поліцейська, він тримає її поруч. Їхній спільний біль через втрату братів і сестер ускладнює розуміння, де закінчується розслідування, а де починаються справжні почуття. Але найкраще показує, наскільки Дюк поглинутий помстою, його рішення щодо Джой. Вона пропонує йому поїхати з нею та Ейданом, а він відмовляється. Дюк готовий дозволити жінці, яку кохає, піти, бо для нього важливіше змусити Кінгслі заплатити. Це говорить усе про його поточний стан.
Джой, можливо, найбільше викликає співчуття після цієї серії. Кінгслі мертвий, але вона досі живе під контролем родини Маршаллів. Сесі перебрала на себе її бізнес-інтереси й без проблем підриває мачуху в питаннях, що стосуються Ейдана. Навіть без Кінгслі Джой не може самостійно ухвалювати рішення про власне життя. Єдиний спосіб узяти контроль — поїхати. Вона нарешті зможе виховувати сина без чужих вказівок, але у «Файтленді» нічого не буває просто.
Коли Джой наважується поїхати, вона не може: Ейдан зник. «Наш син зник» — це грає зовсім інакше. Цей панічний дзвінок Дюку підтверджує те, що глядачі підозрювали весь час: Ейдан — його син. Тепер він теж це знає. Це одкровення може змінити все. Дюк рухався виключно помстою, але тепер Ейдан стає частиною рівняння. Те, як це вплине на його подальші рішення, стане одним із найцікавіших питань наступних серій.
